background
Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html

10 клас

Лісова пісня

Іван Карпенко - Карий "Мартин Боруля"

 

 

«Мартин Боруля»

Автор: І. Карпенко-Карий

Рік написання: 1886

Видання: 1891 р. у журналі «Зоря»

Літературний рід: драма

Жанр: трагікомедія

Тема: зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до дворянства.

Ідея: висміювання намагань простої людини вибитися у дворяни, хибно думаючи, що цим можна винищитися над іншими.

Головні герої: заможний селянин Мартин Боруля, його дружина Палажка, їх діти Марися і Степан, друг родини Гервасій Гуляницький, його син Микола, наречений Марисі Націєвський, Красовський (пан, з яким судиться Мартин Боруля), повірений Трандалєв.

Проблематика:

  • Проблема людської гідності
  • Проблема усвідомлення щастя
  • Проблема праці
  • Проблема батьків і дітей
  • Проблема кохання і сімейного щастя

Композиція: 5 дій

Сюжет: Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти із міста Націєвського – чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого – Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б’є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля отримав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро приходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не співпадає одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.

П’єса «Мартин Боруля» - це трагікомедія, оскільки в ній наявний момент катарсису (усвідомлення своїх помилок), але автор визначив жанр по іншому – комедія в п’яти діях. Трагікомедія має реальну основу: Карпо Тобілевич (батько І. Карпенко-Карого) теж хотів визнати свій рід дворянським, але не зміг довести свого походження через помилку в прізвищах. Тематично близькою є п’єса Жана Батиста Мольєра «Міщанин-шляхтич».

Події в драмі відбуваються в родині багатого орендатора землі – Мартина Борулі, який наївно сподівається, що його спадкові права як шляхтича будуть підтверджені, а тому вводить у своїй сім’ї дворянські порядки.

Вчинки Борулі мають комічний характер, Карпенко-Карий з гумором змальовує простодушність і наївність Мартина, а довіру до повіреного Трандалєва показує настільки надмірною, що, на перший погляд, вона межує з інфантильністю, дитячістю, нерозвиненістю логічного мислення. Але в той же час Мартин Боруля не позбавлений позитивних рис, адже він хоче стати дворянином, щоб позбавити своїх дітей від відчуття другосортності, обділеності, дати їм те, чого не мав сам. Інші члени родини, крім Степана, який вже спробував веселого життя, залишають порядними та працьовитими людьми. Палажка не горить бажанням стати пані, але скоряється волі чоловіка. Марися ж досить неординарна постать, яка вміє кохати, здатна знайти вихід і відстояти своє право на особисте щастя.

 

               Панас Мирний  "Хіба ревуть воли, як ясла повні"

 

   

                           Аналіз роману

Літературний рід: епос

Жанр «Хіба ревуть воли»: соціально-психологічний роман

Інша назва (авторський підзаголовок): «Пропаща сила»

Тема »Хіба ревуть воли»: зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні і під час реформи 1861 року; зображення життя і еволюції Чіпки Варениченка.

Ідея »Хіба ревуть воли»: соціальні умови вмотивовують вчинки героїв роману, штовхають їх на слизьку дорогу.

Головна ідея твору криється в його алегоричній назві: воли – символічний образ уярмленого селянства — не ревли б, якби було що їсти й пити. Автори намагалися показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, спричинило трагедію.

Композиція «Хіба ревуть воли».

 Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких відповідно поділяється на дрібніші розділи. Ці ЗО розділів становлять так звану «зовнішню» композицію твору.

I частина розповідає про дитинство та юність Чіпки.

II частина присвячена сторічній історії села Піски.

III частина знайомить зі складною долею селянина-бунтаря.,

IV частина завершує трагедію Чіпки Варениченка.

Історія написання «Хіба ревуть воли»: нарис «Подорож (подоріжжя) від Полтави до Гадяча»; повість «Чіпка»; роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Прототип Чіпки – Василь Гнидка Місце дії – село Піски Час – понад 150 років

Головні герої  »Хіба ревуть воли»: 

Чіпка, його мати Мотря («найбільш трагічний жіночий образ української літератури»);

батько – Іван Варениченко (Хрущ, Хрущов, Притика);

Оришка – бабуся Чіпки;

Максим Ґудзь, Матня, Лушня, Пацюк – «Пропаща сила»;

Явдоха (Явдошка) – дружина Максима;

пани Польські;

чиновництво – Порох, Чижик;

Галя («польова царівна») – дружина Чіпки,

Грицько – друг дитинства Чіпки; Христя – дружина Грицька.

Проблематика  »Хіба ревуть воли»:

Людина і суспільство

Батьки і діти

Добро і зло

Народна мораль

Жіноча доля

Кріпацька неволя

«Пропаща сила»

Хабарництво

 

 

 

 

Тести для самоперевірки. Іван Семенович Нечуй-Левицький. Повість «Кайдашева сім’я»

 ТЕСТИ:

  1. Про кого слова: “Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі”?
  2. Кому належить вислів: “В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям дише…”?
  3. Упізнай героїню: “Її очі з м’якеньких стали зразу тверденькі. Брови насупилися, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати”?
  4. Хто з персонажів сказав: “А я вам, мамо, не наймичка. Я й у своєї матері не була наймичкою…”?
  5. Упізнай героїню: “Її краса так засліпила йому очі,.. що вона здавалася йому не дівчиною, а русалкою…”?
  6. Кому належать слова і про кого мова: “У нас була, як рожа цвіла, а тепер стала, як квітка в’яла…”?
  7. Про кого йдеться: “Діло ніби горіло в її руках. Вона оджимала плаття й разом поралася коло печі”?
  8. Кому належать слова: “А ти хотіла згорнути руки та й сидіти? Чого це ти розходилася? Та я тобі не подивлюся в зуби”?
  9. Назвіть героїню: “… висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем”?
  10. Назвіть імена Кайдашів. Де вони мешкали?
  11. Як Карпо познайомився з Мотрею? Якого вона роду?
  12. Чому починаються сварки між Мотрею та свекрухою?
  13. За яких обставин познайомився Лаврін з Мелашкою? Звідки вона, якого роду?
  14. Куди пішла Мелашка від свекрухи? Хто її повернув?
  15. Як помер старий Кайдаш?
  16. Через що виникали сварки між молодими сім’ями?
  17. Чому Кайдашиху дражнили на селі “безокою економшею”?
  18. Через що була остання сварка і як закінчується повість?

ВІДПОВІДІ:

  1. Про Лавріна подумала Мелашка.
  2. Мотря.
  3. Кайдашиха, коли була у Довбишів і дивилася на Мотрю.
  4. Мотря.
  5. Мелашка.
  6. Мелашка.
  7. Мотря.
  8. Кайдашиха.
  9. Маруся Кайдашиха.
  10. Омелько,Маруся, Карпо, Лаврін; с.Семигори.
  11. Була з багатого роду Довбишів. Пішов до її будинку, вона була сама, підмазувала хату; ввечері зустрілися на танцях.
  12. Стара спала та охала, а Мотрю змушувала все робити, ще і повчала. Потім розповідала по селу, яка вона лінива і нічого не вміє робити.
  13. Їхав понад Россю, побачив серед поля квітку – то була дівчина, дочка Охріма Балаша з Бієвиць. Мала багато братів та сестер, бідно жили.
  14. Пішла у Київ з бабою Палажкою, залишилася у проскурниці. Пішли шукати Лаврін, мати та свекруха, яка пообіцяла, що їй ніхто лихого слова не скаже.
  15. Багато пив, почали ввижатися чорти. Приходив до нього херсонський чумак та й завів його на греблю. Там і знайшов його мірошник (утопився).
  16. Через курку, півня, кабана, що рив картоплю; Мотриного коня, кухоль, грушу.
  17. Під час сварки Мотря вибила свекрусі деркачем око, вона осліпла.
  18. Сварка була через грушу, яку Лаврін прищепив у дитинстві, що росла на Карповій половині. Груша всохла і між родинами настав мир.