background
Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html

7 клас

Неймовірні пригоди Івана Сили (виграй свій перший мільйон, даючи відповіді на питання)

Пазл до твору "Неймовірні пригоди Івана Сили"

Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських

Перевіряємо зміст твору  Марини  Павленко "Русалонька із 7-В"

1 - 6 розділи
1. Хто  написав казку, долею головної героїні якої так переймається Софійка  на початку повісті?
а. Г. К. Андерсен
б. брати Грімм
в. О. Пушкін
2. Кому належить  висловлювання  «Якби моя воля - видaлa б зaкон: зaборонити нещaсливі фінaли в кaзкaх!»?
а. Софійці
б. Ірці Завадчук
в. тітоньці Сніжані
3. Дивні бешкети в пустій загадковій квартирі поверхом нижче відбувалися
а. коли був новий місяць
б. коли був повний місяць
в. кожного першого числа місяця
4. Софійка дала списати Кулаківському  завдання з
а. математики
б. української
в. англійської
5. Колишній сусід Софійки Сашко під час зустрічі подарував їй букетик
а. рясту
б. фіалок
в. конвалій
6. Що попросила Софійку знайти тітонька Сніжана у прабабусеній шафі?
а. намисто
б. браслет
в. сережки
7. Софійчина мама розказала, що « кожнa жінкa їхнього роду під вінець одягaлa корaлі. Нaмисто дістaлося ще прaпрaпрaбaбі. Відтоді передaвaлося з роду в рід  …»
а. на щастя
б. на вдачу
в. на багатство
8. Яке слово потрібно поставити замість трьох крапок у висловлювання Вадима Кулаківського   « В мене, як хочеш знaти, рід проклятий. Гроші ведуться,  … - ні грaмa!»
а. щастя
б. вдачі
в. багатства
9. Хто вкрав у Софійки коралі з кишені піджака?
а. Сашко
б. Вадим
в. Ірка
10.Яке випадково сказане Софійкою слово у шафі дозволило їй мандрувати в  минуле?
а. намисто
б. коралі
в. згарда
11.Щоб повернутися  назад, дівчинка те слово сказала
а. чітко поділивши на склади
б. наголосивши інший склад
в. навпаки
12.Повернувшись з минулого, Софійка зрозуміла, що вибрати конкретну дату в нім  вона змогла, взявши до рук
а. вирізку зі старої газети
б. листок з календаря
в. світлину

 7 - 20 розділи
1. Основні події повісті відбуваються
а. у місті Вишнопіль
б. у місті Києві
в. у селі Половинчик
2. Усі негаразди роду Кулаківських розпочалися з
а. Гордія
б. Якова
в. Васюні
3. Як Вадим пояснив Софійці причину, через яку вкрав у неї намисто?
а. воно йому дуже сподобалося
б. йому дуже були потрібні гроші
в. його просто тягне красти
4. Як на його пояснення відреагувала дівчинка?
а. вирішила більше з ним не спілкуватися
б. вирішила звільнити Вадимів рід від прокляття
в. вирішила помститися Вадимові
5. У голодні роки прадідусь Софійки Павло мусив продати
а. корівку
б. шафу
в. коралі
6. У кого Гордій Кулаківський видурив маєтності кількох родів?
а. Міщенка
б. Жуковського
в. Старосвітського
7. Як викуплені коралі допомагали Софійці в її подорожах в минуле?
а. виконували різні її прохання
б. робили її невидимою
в. робили її одяг відповідним певному історичному часу
8. Який вчинок Софійки мама вважала майже героїчним?
а. вона віднайшла коралі
б. розкрила очі тітоньки Сніжани на її нареченого
в. добре доглянула молодшого братика
9. Хто порадив Софійці перебиратися "потрохи вперед, від покоління до покоління, ...  коли здaтнa будеш відвернути невідворотне"?
а. Гордій Кулаківський
б. Мішель Міщенко
в. сліпий старець
10.Яку підказку мала  Софійка від природи щодо часу, коли вона повинна рішуче діяти: "Тієї миті небо зійдеться з землею", окрім того, що "у квaртирі під ними… знову хтось пробіг!!!"?
а. нічну гроза
б. ранковий дощ
в. полудневу зливу
11. Як пояснила Софійка Вадимові те, що їй потрібні світлини його рідних?
а. хотіла мати краще уявлення про його рід
б. мала іти з ними до екстрасенса
в. вони їй необхідні для подорожі в минуле
12.Закінчіть висловлювання : Софійка "уже дaвно перечитaлa "Трьох мушкетерів", "Томa Сойєрa", "Людину-aмфібію", "Голову професорa Доуеля", "Остaннього з могікaн" із тaтової бібліотеки, a тaкож усі томи ..."
а. "Гaррі Поттерa"
б. "Володаря перстнів"
в. "Відьмака"

21 - 43  розділи
1. Брехати задля високої мети -  це формула щастя
а. Данила Міщенка
б. Михайла Міщенка
в. Валентина Білого
2. Село Половинчик має таку назву, бо половина його жіноцтва знається з нечистою силою. Це пояснення
а. Пустельника
б. дідуся Софійки
в. бабусі Софійки
3. Встановіть відповіднісь
    1. Мальва          а.  кицька
    2. Квітка            б. лошиця
    3. Чорнобілка   в. корова
4. Родовим прізвищем маминих предків Софійки було
а. Вишня
б. Яблуня
в. Груша
5. До загадкової квартири поверхом нижче Софійка потрапила разом з
а. Вадимом
б. Сашком
в. бабою Валею
6. Жалів харчів для сімї, а сам вечеряв у знайомих, щоб так зекономити,
а. Гордій Кулаківський
б. Яків Кулаківський
в. Васюня Кулаківський
7. У кого йому не вдалося повечеряти?
а. у Дульських
б. у Жуковський
в. у Старосвітських
8. Баба Валя за порятунок обіцяла Софійці та Сашкові
а. пригостити їх цукерками
б. написати про них в газету
в. повідомити про їх вчинок директора школи
9. "Терпіти не моглa тaтів, що крaдькомa до чужих мaмів зaлицяються!" - так думала
а. бабуся
б. тітонька Сніжана
в. Софійка
10. "У всіх немовби подвійнa душa. Усі хвaлькувaті, брехливі, ненaдійні", - це про рід
а. Кулаківських
б. Міщенків (Білих)
в. Вишнів (Ягід)
11. На одній з картин Пустельника зображено: "…Звaленa у воду стaрa вербa, густий, нaче мохом порослий, очерет, дрімливе лaтaття… І серед усього цього - немов свічкa, тоненькa дівочa постaть". Це була постать
а. Софійчиної мами
б. тітоньки Сніжани
в. Софійки
12. У реченні "Бруківки позолотило опaле листя" використано
а. метафору
б. уособлення
в. персоніфікацію

Розділи 45 - 61.
1. "Прокляття? Тaк, aле не Кулaківських. Прокляття інше, від якого стрaждaють усі". Це у творі
а. війна
б. епідемія
в. стихійне лихо
2. "Прийшов із боїв і не схотів повертaтись. Зaховaлa його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…" просидів у льоху
а. Василь Куклаківський
б. Іван  Кулаківський
в. Толик  Кулаківський
3. Щоб врятувати Катерину та її рідню, Софійка взяла з собою в минуле
а. тітоньку Сніжану
б. Вадима
в. Сашка
4. Там вони
а. обладнали над її будинком громовідвід
в. відвели грозу
в. зрізали старе дерево
5. Цим деревом була
а. вишня
б. яблуня
в. шовковиця
6."Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив'ялим букетиком польових квітів. Знудьговaно колупaв носком святкового босоніжкa пилюку й рaз по рaз діловито поглядaв то нa руку, де в людей бувaє годинник і де в нього нічого не було, то нa Софійчин бaлкон". Це
а. Вадим
б. Сашко
в. Ростик
7. Про яку "ще одну таємницю" шафи йдеться у передостанньому розділі?
а. шафа за бажанням Вадима перенесла Софійку в майбутнє
б. шафа за власним бажанням перенесла Софійку в майбутнє
в. шафа перенесла Софійку в майбутнє за її бажанням
8. Ким себе побачила в майбутньому Софійка?
а. учителькою
б. істориком
в. письменницею
9. "Приємно, що в її містечку вміють тaк вишукaно оформлювaти фaсaди! Не гірше, ніж київський будинок з химерaми! Ще й кaмінні водорості, лaтaття, морські істоти… Ці бaрельєфи нaд кaмінними дверимa: ніби знaйомі… Русaлонькa, виточенa з мaрмуру… Тa це ж… Це ж вонa,..."
а. тітонька Сніжана
б. Ірка Завадчук
в. Софійка
10. Кому належало кафе "Русалонька"?
а. Вадимові
б. Сашкові
в. Ірці Завадчук
11. У якій послідовності і яким чином з'являються герої твору в останньому розділі?
1. Валентин з донькою Іринкою   а. зателефонував
2. Сашко                                          б. пройшов вулицею
3. Вадим                                          в. стояв під вікном
12.Останнє речення в повісті "Ця казка - ...!.." закінчується словом
а. прекрасна
б. класна
в. щаслива

Вивчаємо твір Олекси Стороженка "Скарб" 

Знайомимось з літературознавчими термінами

(Запис до літературознавчого словничка.)

Комічне — категорія естетики, що характеризує той аспект освоєння світу, що супроводжується сміхом; поділяється на гумор та сатиру, має проміжні відтінки — дотеп, іронія, сарказм.

Гумор — доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру чи недоладності у житті людей, у їх поведінці. В гумористичних художніх творах смішне зображується в добродушному жартівливому тоні.

Іронія — тонка прихована насмішка, кепкування, глузування. Про явище чи особу говориться нібито в позитивному чи захопленому тоні, а розуміти треба протилежне.

Сатира — гостре висміювання (часто в перебільшеному вигляді) всього нечесного, несправедливого. У сатиричних творах письменники засуджують усе, що є негативним у людському житті.

Сарказм — зле, в’їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажа, подіях та явищах громадського або приватного життя з тим, щоб викрити їхню потворну суть і викоренити, знищити, бо виправити їх не можна.

Для зображення комічного застосовуються певні засоби. Перелічимо основні з них :

— Сполучення в реченні слів, що означають різнорідні поняття;

— неправильне розуміння міжмовних омонімів;

— використання або розуміння метафоричних фразеологізмів у прямому значенні;

— використання каламбурів — гри звуків або слів;

— вживання пестливих слів, займенників середнього роду і дієслів у третій особі однини стосовно особи з метою висміювання;

— використання гіперболи;

— іронія — вживання слів у протилежному значенні;

— парадокс — сполучення несумісних понять, що виключають одне одного;

— макаронічна мова — змішання й перекручення слів різних мов;

— народна етимологія — перекручення персонажем слів, вимова яких для нього важка;

— жартівливі народні прислів’я та приказки;

— дитяча етимологія — шепелявість, картавість та інші вади у мові дітей;

— урочистий тон і використання відповідних засобів при зображенні буденних подій, описі звичайних предметів;

— використання політичних або наукових термінів для зображення побутової події чи щоденної роботи;

— змішання різних стилів літературної мови;

— характеристичні прізвища;

— пародія;

— комічна ситуація, подія, монолог, діалог, герой, деталь.

Визначимо засоби комічного в оповіданні "Скарб":

Просторічні та лайливі слова (телепень, скажена, орав здорово); комічні порівняння, фразеологізми (як той пуцьвірінок, буцім з його чортяка лика дере, як на живіт кричить, як горох з мішка); гіпербола (не випускає мати сина надвір цілий рік — то холодно, то жарко, то сиро); вживання середнього роду (його вигнало та розперло);

комічний портрет («Лика широка та одутлувата, як у того са-логуба, а руки білі та ніжні, як у панночки»);

іронія («заснув манесенький»);

комічні ситуації («…Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: «Бісові груші,— пробубонить,— які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот»»);

прізвисько Лежень;

комічна подія (скарб захований у дохлому хорті, якого хлопці жартома вкинули Павлові до хати);

комічне прислів’я («Хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть!»)

Висновки: гумористичне, викривальне зображення головного героя оповідання «Скарб» автор подає, вдаючись до різноманітних засобів, які допомагають викликати відразу до людини, котра нічого у своєму житті не зробила доброго, прожила марно й безцільно, користуючись плодами праці інших.

Ідейно-художній аналіз твору "Скарб"

 Тема:зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.

5. Ідея:засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно; ледачого, паразитичного життя.

6. Композиція:

Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.

Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.

Кульмінація: дохлий хорт у хаті Лежня виявився дукатами.

Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.

7. Сюжет:

У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.

8. Жанр:гумористичне оповідання (Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох)) 

  • Пошуково-дослідницька робота: «Зв’язок твору «Скарб» із фольклором».

 

Елементи фольклору

Приклади з твору

Казковий сюжет          

 

Зачин: «Були собі чоловік та жінка..» перетворення хорта в скарб

Ставлення до лідерів

 

Павла прозвали Лежнем. Хлопці сміються над Павлусем

В основі сюжету - одна визначна подія

У центрі оповідання – історія Павлуся Лежня

Контраст

 

Павлові протиставлені його батьки, наймити, селяни, дружина й діти

Легенда

 

Розказують люди, що часом скарби самі вилазять на верх землі, перекинувшись у

 

 

 

 

Прислів’я та приказки

яку-небуть пакость: у старого шолудивого діда,або миршавеньке козеня, або у дохлу кішку.

Як кому Бог дав щастя, то не треба тому й рідної матері.

Водиться, як з малою дитиною.

Їсть, аж за вухами лящить.

Господь благословив на добрі діла.

Хвалить шинкар п’яницю, а дочки за нього не віддасть.

Фразеологізми

Ноги простяг, нудяться світом, з хати носа не виткнеш,останню сорочку не витягне, навіки заснув, голову важко держати на плечах

Порівняння – вислови

Руки білі та ніжні, як у панночки

Щастя, як горіх з мішка сиплеться

Як жар,…розсипався дукат

Діалоги

Між батьком і матір’ю

Наймитом і Павлусем

Павлом та парубком

Наймитом та парубком

Слова зі зменшено-пестливими суфіксами

Заможненькі, одинчик, цілісінький, маненька, манесенький, миршавеньке, нічогісінько, гарненько.

 

Домашнє завдання: 1.. Дослідіть, як застосування фантастичних елементів у творі допомагає розкрити його смисл і зрозуміти назву оповідання. Власні спостереження узагальнити, посилаючись на фантастичний матеріал твору.

2. Чому, на вашу думку, Павлуся вважали щасливим? Чи справді він є таким? Відповідь вмотивуйте.

Перевіряємо знання:

1. «Скарб» О. Стороженка починається рядками:

а) «жили-були дідусь з бабусею»;

б) «був собі чоловік та жінка»;

в) «а чи знаходили ви будь-коли скарб?».

2. Павлусь був сином:

а) заможних людей;

б) діячів театрального мистецтва;

в) священика.

3. Любов матері до Павлуся виявлялася в тому, що вона:

а) надто опікала сина;

 б) хотіла, щоб він став багатим;

в) намагалася надати йому можливість отримати вищу освіту.

4. Як Павлусь лягав спати, то мати співала йому колискової про:

а) котка;

б) мишеня;

в) русалоньку.

5. Батько хотів віддати Павлуся навчатися:

а) до чоловічої гімназії;

б) у школу до дяка аж у друге село;

в) до колегіуму.

6. Руки у Павлуся були такими, як у:

а) кріпосного селянина;

 б) панночки;

в) кухаря.

7. «Останеться він на світі, мов сліпий без поводаря!» — так про Павлуся висловився:

а) батько;

б) парубок;

 в) сусід.

8. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що:

а) там було багато незнайомих хлопців із сусіднього села;

б) необхідно виконувати господарську роботу;

в) збиралися там самі п’яниці та розбишаки.

9. Вночі у Павлуся розболівся живіт, і тому він почав просити:

а) кефіру;

 б) меду;

в) пігулку.

10. Хто доглядав за Павлусем після смерті батьків?

а) бабуся;

б) наймит з наймичкою;

в) дядька з тіткою.

11. «...Як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся...»:

а) лихо;

б) щастя;

в) золото.

12. Найкращим в господарстві Павлуся був:

а) ставок з рибою;

б) густий ліс з грибами, ягодами, горіхами;

в) урожай

 

Твір Григора Тютюнника "Климко"

Цитатна характеристика Климка

• «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину». • «Жив… відколи осиротів». • «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”». • Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…» • «Він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів… Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат». • «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам». • «Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали… Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав: «Ану, йдіть! Ану, йдіть мені зараз!» • «…Йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомої вулиці, Климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину…» • Климко — Наталі Миколаївні: «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте — це ми для вас із Зульфатом удвох просимо,— переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…» • Климко — Зульфату: «Що, в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може…» • «Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть». • «А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися, бурмочучи заклопотано перше, що стало йому на думку…» • «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!» • «Я вам, тітонько, води наношу, дров нарубаю, чи ще щось зроблю, що скажете. Чесне слово! — Климко похапцем розкрутив дротинку на кишені і простяг жінці всі гроші, дивлячись на неї вгору хворими очима». • «Від переїзду вдарила довга автоматична черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп’явся пальцями в діж дурку на грудях, тихо ойкнув і впав» • Тітка Марина — Климку: «Де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний». • «Я прийду до вас, тітонько Марино. Як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть…»   • «Німець таки достав його вже на льоту кулаком у груди… Климко спробував підвестися, але в грудях і в коліні заболіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по грязюці й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюжі». • «Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зі своєю ношею. Мішок із сіллю та харчами він перев’язав пополам і ніс по черзі то на одному, то на другому плечі. В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги». 2

 

Риси характеру Климка та відповідність цитати

 
Цитати
Риси
Добрий, турботливий, чуйний, акуратний, працьовитий, умілий

"...Це була найбільша радість Климкова – покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитися поратися: винестимиску з дьогтяною водою,...... і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,- гарячої та запашної..." ст.167

Витривалий, терплячий

"...Останню половину сухаря він з’їв учора зранку і відтоді не мав ані рісочки в роті..." ст.169

Товариський

"...Він рідко коли залишався наодинці у закіптюжених стінах, бо в нього частенько - бувало, що й до ночі,- засиджувалося шкільне хлоп’яче товариство..." ст.170

Відповідальний

"- Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може..." ст.175

Кмітливий, сміливий

"...Климко випустив плащ-палатку, вчепився дівчині в другу руку і закричав: "Це моя сестра! Сестра моя, пустіть її! Чуєте? Вона мені за матір!" ст.181

Совісний, відповідальний, стійкий

"- Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те..." ст.183 «Він знайшов…»

Образ Климка

Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м'яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя.

А як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. Питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання...

Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.

У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчака. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. Мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.

Це не було стрімко. Здавалось, сам час зупинився і тиша дзвенить у вухах.

Климко, який завжди жив тільки на станції, спершу бачить зміни тільки у тому, що оточує його. Дзвінка, незносима тиша, похмурі, стурбовані обличчя. Вагони потягів навантажені важкою бойовою технікою. Незвично і страшно. І ще настрій природи. Здається, він змінився. Матінка, вона тихо плаче осінніми дощами, схлипує холодним пронизливим вітром.

Темні, сліпі події чергуються із спалахами випадків — аварій, боїв, знищень. Як чорний кадр серед сіро-жовтої засвіченої фотоплівки — аварія паровозу, на якому їхав дядько.

Смерть єдиної рідної людини, знищення окупантами житла — одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена підтримки, любові, місця, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всі ці випробування?

Але Климко виявляється сильнішим за війну, за цю винищувальну машину. Хлопець, який вже ні від чого не залежить, виявляє самостійність, винахідливість і — що найголовніше — наполегливість. Він вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих шляхах свого розірваного дитинства. Знаходить своїх шкільних друзів та улюблену вчительку. Діти захищають її, нехай у дитячий спосіб, від дорослих: війна, як кожна екстремальна ситуація, зриває маски, — хтось втратив совість і намагається нажитися на чужому нещасті. Інших спільне горе єднає, допомагає бути витривалішими. І хлопцям майже вдається відновити затишок задля маленької дівчинки — Оленьки, вони єдині у своєму бажанні добра і щастя.

Але війна не зупиняється, нема чого їсти — і щоб хоч якось про-і жити, а краще сказати, пережити, Климко, почувши, що у Слов'янську багато солі, вирушає туди.

Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осінній дорозі, маючи з їжі лише червиві сухарі, — на дружину аптекаря навіть горе війни не вплинуло, — майже втрачаючи свідомість від голоду, Климко вирушає назустріч війні і далекому місту. Його долоні відкриті, він показує їх зустрічному солдатові: "Не потрібно мене боятись, я не маю зброї". Так, він відмовився від пропозиції Зульфата взяти кинджал, адже йому потрібна була лише сіль, щоб вижити.

Климко досягає мети. Селища, які проходить хлопчик, окуповані, в них панує інша, встановлена загарбниками, влада. Співвітчизники j стали поліцаями і чинять свавілля. Хлопець не може залишатись стороннім спостерігачем, тому намагається хоч якось, за своїми силами, І допомагати. Віддає гроші нужденній жінці. І світ стає привітним: він j знайомиться з земляком, чобітником-інвалідом, який втратив ноги, ] працюючи у шахті, з дівчиною, яка прямує до матері — і рятує її від окупантів. Доля не могла залишатись байдужою. Добрих людей, виходить, немало: тітка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солі.

Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей — хвороби. Климко опиняється між життям та смертю. Селянка приносить молоко, пропонує залишитись за сина. Климко вдячний — через силу — допомагає, він міг залишитись і отримати сім'ю, але відчуває відповідальність: думає про інших, відчуваючи серцем, що його друзі дуже непокояться.

Хтозна, чи вистачило б сили повернутися пішки, та на ногах було взуття, подароване земляком, в дорогу — молоко, таке потрібне дитині, і найголовніше — сіль — та, що коштовна, як золото. Ще й тітка Марина домовилась із залізничниками. Не так, як з дядьком: у темному вагоні повертається додому герой. Та ще раз пізнавши невиправдану жорстокість фашистів — бити беззахисних і сміятися, змушений знову йти пішки...

...І ось вже рідна станція. Тиха сумна осінь навкруги. Остання спроба когось врятувати, комусь допомогти...

 

Вбитий війною, Климко вистояв і залишився людиною, встиг стати справжнім дорослим чоловіком, що піклується про інших, відповідальним, самостійним, витривалим, міцним, як скеля. Він багато встиг за своє коротке життя, встиг зрозуміти і довести, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною і цим переміг війну.

Михайло Стельмах "Гуси-лебеді летять"

План до характеристики образу Михайлика. 
1) Михайлик — головний герой твору, бідний сільський хлопчик. 
2) Портрет і зовнішність героя. 
3) Риси характеру: а) чемний; б) добрий; в) працьовитий; г) шанобливий; д) кмітливий; е) цілеспрямований; є) допитливий. 
4) Прагнення героя: а) жага до навчання; б) любов до природи; в) пізнати світ; г) читання книг та написання власних творів. 
5) Михайлик та інші герої твору. 
6) Значення образу Михайлика. 
1.4. Схема формування Михайлика як особистості: 

Цитатна характеристика Михайлика
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі...». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. ...Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки». 
• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». 
• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І?вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову». 
• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...» 
• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». 
• Мар’яна Михайлику: «І вчися... та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась"

Підібрати цитати до кожної пелюстки

Перевірка знань 

1. Хто Михайлику наказував: «наука наукою, а чоботи бережи»? 
а) Батько; б) мати; в) дядько Себастіян. 
2. Навчаючись у школі, Михайлик вирішив написати: 
а) вірш; б) нарис; в) п’єсу. 
3. Дядько Микола, характеризуючи театр, висловився: 
а) «...стояща штука»; б) «...інтересне з переодягненням лицедійство»; 
в) «більшовицька вигадка». 
4. Для проведення вистави організатори театру у селян позичали: 
а) гроші; б) стільці; в) знаряддя праці. 
5. Квиток до театру коштував: 
а) чотири фунти пшениці; б) п’ять рублів; 
в) глечик молока або дві паляниці хліба. 
6. Театральна вистава мала відбутися: 
а) на центральному майдані села; б) в школі; 
в) у приміщенні старої бібліотеки. 
7. Миколі Гуменюку для проведення вистави необхідно було мати куль сіна, для цього він звернувся до: 
а) тих, хто не мав можливості потрапити до театру; 
б) голові комнезаму; в) Юхриму Бабенку. 
8. Спіймавши Михайлика-»зайця», високий парубок звернувся до нього і сказав: «Я тебе пущу, але так, щоб знав...»: 
а) «...де раки зимують»; б) «...куди Макар телят ганяє»; 
в) «...де роги козам правлять». 
10. «Велике і урочисте слово міститься на такій крихітці паперу, на якій не можна навіть викруглитись уся печатка». Яке слово малося на увазі? 
а) Партер; б) резонер; в) контрамарка. 
11. Чим Михайлик пригостив голодних однокласників, які сховалися під театральною сценою? 
а) Пиріжком з калиною; б) пряженим горохом; 
в) шматком чорного хліба. 
12. Усім в театрі сподобалась картина, коли: 
а) собака ловив відьму; б) дівчата, пританцьовуючи, співали; 
в) парубок біля криниці обнімав дівчину. 

Андрій Чайковський "За сестрою"

 Характеристика образу Павлуся

1.1. Орієнтовний план до образу.
1) Павлусь — представник славного козацького роду Судаків.
2) Портрет і зовнішність п’ятнадцятирічного юнака.
3) Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва.
4) Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків.
5) Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
6) Павлусь — відважний лицар і герой.

 Цитатна характеристика.
• «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».
• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».
• «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».
• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».
• «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».
• Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
• «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в Спасівці».
• «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати».
• І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись».
• «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі?»
• «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”».
• Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».
• «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі Спасівки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється».
• «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду».
• «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно».
• «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти».
• «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав».
• «Допоможіть мені, Господи Спаси і свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».
• «Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював».
• «Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі».
• «Павлусь уже мав досвід. Він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке Харциз і як його треба берегтись».
• «Він теж козацька дитина і не гірший від інших. Як гинути, то гинути. Він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на устах… Та він ще вилає всіх татар і їхнього Магомета».
• «Я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі».
• «Цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. Він склав собі цілий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. За це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на Україну. Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог поможе сестру відшукати».
• «Боже наш! Я бачу твою руку в цім усім. Я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому моє спасіння. Ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене. Чи гадав я, куди мене твоє святе провидіння заведе? Боже, Боже! Не покидай мене, вислухай мою молитву, допоможи мені! На тебе моя надія!»
• «Тепер жилось йому дуже добре. Йому подарували волю, зробили те, чого забажав. Виходив, коли хотів, у місто, знайомився з ровесниками з багатих татарських родин, їздив на коні, стріляв з лук та рушниці. Був веселий, і за це його всі полюбили».
• Девлет-гірей: «Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря і оборонця». «Справді лицарський народ ті козаки».
• «Яке мені діло до нього! Добре, що живе, тепер хай і зараз здохне за ту кривду, яку нам заподіяв. Чорт їх бери усіх татар. Маму вбили, дідуся… нас замучили… Заждіть, чортові сини! Вернусь я ще сюди, може, і не раз, та не на посторонку, як невільник, а з козацтвом, як лицар! Заждіть, я ще вашого дідьчого хана за бороду скубну, не те що…»
• «Коли б татарин не хотів пустити їх на волю, тоді Павлусь уб’є сестру, татарина проколе ножем. Хай тоді повісять або кіньми розірвуть… все одно».
• «…Вся та погань татарська. Чого вони нас зачіпають, мордують? Хіба ж ми їм заважаємо? Ні, ні, ми стрінемось ще!»
• «Нічого не бажаємо, лиш волі. Пусти нас… Нам тут добре, та за Україною нам сумно. Хочемо своїх побачити».
• «Ні, майна я не хочу, а лиш ось про що прошу: у Сулемана-ефенді живе невільник Остап Швидкий, українець, земляк мені. Звели його виучити і подаруй мені… Та він мені був рідним батьком, коли я уневолю попав. Він завивав мені рани, коли мене зрізали нагаями».
• «У Павлуся потекли сльози з очей».

 

 

 

Іван Франко   "Захар Беркут"

              

 

                           «Захар Беркут» Аналіз твору

Тема «Захар Беркут»: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея «Захар Беркут»: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

Основна думка «Захар Беркут»: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

Жанр «Захар Беркут»: історична повість.

Проблематика твору «Захар Беркут»

• захист рідної землі; • моральний вибір;

• єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;

• людина і природа; • кохання, вірність, самопожертва;

• взаємовідносини батьків і дітей.

Головні герої «Захар Беркут»

Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.

Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.

Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.

Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.

Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал! Сюжет «Захар Беркут»

 

Цитати для характеристики Захара Беркута

 Характеристика Максима Беркута

Цитатна характеристика Мирослави

 

 

 ДОДАТОК

Тести за  повістю І. Франка «Захар Беркут»

За кожну правильну відповідь – 0,5 б.

1. Події у повісті І. Франка відбуваються:

А у Карпатах;

Б на Волині;

В на Чернігівщині.

2. Бабуся розповідала онукам про давнину:

А різноманітних міфологічних істот, які жили в лісі;

Б напади монголів-песиголовців;

В мужнього старця-чаклуна.

3. Тугар Вовк – це:

А сільський староста;

Б боярин;

В воєвода.

4. Пізнайте героя за його портретом: «(Плечистий, підсадкуватий, з грубими рисами лиця і грубим, чорним волоссям».

А Максим Беркут;

Б Тугар Вовк;

В Захар Беркут.

4. У селі Тухлі жило приблизно душ (II розділ):

А сімсот;

В півтори тисячі;

В двісті п'ятдесят.

5. Назвіть міста, які було першими захоплено татарами:

А Умань, Полтава, Київ;

Б Ужгород, Новгород, Харків;

В Чернігів, Канів, Переяслав.

6. Про кого І. Франко говорить, що він «...ішов повздовж руської землі, розпускаючи широке свої загони і бродячи по коліна в крові»?

А Чінгісхана;

Б Батия;

В Пету.

7. Численність ханського війська становила (IV розділ):

А п'ятсот тисяч;

Б сто тисяч;

В дві тисячі.

8. Основною метою військового походу монголів було:

А підкорити країну Угри;

Б захопити Карпати;

В знищити слов'янські народи.

9. Який художній засіб використав І. Франко у фразі: «Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми міжусобицями»?

A Алегорію;

Б епітет;

В метафору.

10. Як називав Тугар Вовк татар?

А Своїми союзниками;

Б страшною дикою силою;

В правителями землі.

11. Що наказав Бурунда своєму війську перед спочинком (VI розділ)?

А Підпалити село;

Б розвалити хати тухольців;

В приготувати смачну вечерю.

12.У разі перемоги татар Плета обіцяв Тугару Вовку:

А велике карпатське князівство;

Б віз золотих речей;

В надати ханське звання.

13. Для чого Т. Вовк прийшов з дочкою до тухольського табору (VII розділ)?

А Щоб провести мирні переговори;

Б помолитися Сторожу;

В зрадити монголів і розповісти про їх наміри.

14.З яким проханням З. Беркут звернувся по допомогу до Сонця?

А Щоб воно обігріло тухольців своїм теплом;

Б допомогло у страшному бою з монголами;

В захистило його сина від страти.

15. Тухольці зрушили з місця Сторожа, щоб ним:

А закрити вхід до печери;

Б не скористався ворог;

В перегатити потік.

16. Кому з героїв повісті належить фраза «Або ми всі поляжемо, або ви» (IX розділ)?

А Тугарові Вовку;

В Захарові Беркуту;

В Бурунді.

17. Кому з героїв твору належать слова: ...найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок»?

А Тугарові Вовку;

В Максимові;

Б Бурунді.

18. Щоб зберегти життя собі та Бурунді, Т. Вовк вирішив запропонувати тухольцям:

А багатий викуп;

Б залишити їх вільними і щасливими;

В видати полоненого Максима.

19. Яким чином Бурунда хотів помститися Максиму за свою смерть?

А Втопити молодця;

Б зарубати сокирою;

В підстрелити.

20. Через що кара Бурунди стосовно Максима не була здійснена?

A T. Вовк відрубав руку бегадиру;

Б молодий Беркут штовхнув головного монгола у воду;

В Захар Беркут кинув камінь на ворога.

21. Захар Беркут, звертаючись до громади, зазначив, що вона здобула перемогу над ворогом завдяки:

А єдності й згуртованості оборонців;

Б Максиму й Мирославі;

В воді й метавкам.

22. Метою життя Захар Беркут для себе вважав:

А громаду;

Б подолання Тугара Вовка;

В забезпечення щасливого життя для своїх дітей.

23. Що пророкував Захар Беркут на майбутнє?

А Щасливе життя;

Б шанувати традиції Тухольщини;

В часи жорстокої боротьби народу проти поневолення.